Глава 5

- Де ми?- запитав Ростон.
- Не можу знати.- перелякано відповів Гордон.
- Дивись!!! Там щось мерехтить. Можливо там вихід.- сказав Ростон
- Ходімо.
 Хлопці встали, витрусили всю грязюку яка на них впала, та почали обережно йти. Але то світло яке вони побачили було нажаль не сонце, то був простий смолоскип. Друзі не засмучувались, що то був лише смолоским вони вирішили йти  далі і побачили ще один факел і вирішили знайти по ним вихід з підземелля. Вони так бродили около години але нічого не знайшли. І раптом вони почули якісь голоса. Хтось почав наближатися. Вони почали гукати на допомогу. Це був гном. Він жив у печерах та рідко виходив  з них. Всі разом пішли до його дому. Він їх пригостив солодким та чаєм. І почав запитувати у них хто вони? звідки? та як сюди потрапили.
- Я Гордон.- відповів хлопець. - А це наша єдина надія яка допоможе переправити заклятий ключ до нашого світу.
- Ви знайомі?- здивовано запитав Ростон.
- Ні але ми з однією метою тут, це помітно по нашим татуюваням на шиї. - сказав гном.- І мабуть ви і гадки не маєте де його шукати?
- Нажаль так воно і є. - сумно зітхнув Гордон.
- Не має чого сумувати. Наш господар дав мені вказівку де потрібно почати пошуки.
- Де саме?
- А це я тобі скажу на одинці.- відповів Гордону гном.
- Чому мені не можна цього знати? Я ж одни з вас.- сказав Ростон.
- Поки ні. Тобі ще потрібно ключ переправити тоді наш хазяїн прийме тебе до нашого царства, а поки ти звичайний смертний.