Глава 4

- Куди ми йдемо? Та хто ти такий?- запитав у незнайомця Ростон.
- Я Гордон. Мене відправив мій господар, допомогти тобі в пошуках цього артефакту. Ще він попросив наглянути за тобою. - відповів він.
- Чому вони вибрали саме мене?
- Мої пани побачили в тобі щось незвичайне, щось що відрізняє тебе від всіх.
- Що саме?- запитар хлопець.
- Я такою інформацією не володію. Але знаю одне напевно, тільки тобі дано знайти ключ та тільки ти зможеш переправити його до нашого світу.
- А що господар мав на увазі коли сказав, що в мені живе дух?
- Який дух він не уточнював ?
- Ні я не встиг його дослухати, бо почув шо хтось наближається до горища.
- Не можу знати. будемо сподіватися що це дух Голдохів.- сумно зітхнув Гордон.
- Що ще за Голдохи?- був здивований Ростон.
- Це...
 І тут зненацька затрусилася земля, листя з дерев почало падати, і хлопці почали провалюватися в грунт.
 Був вечір. Місіс Тенкінс почала хвилюватися де її хлопчик. Батько вже повернувся з роботи дуже стомлений. І був приголомшений почутою новиною. Вони вирішили не гаючи часу відправитись на пошуки свого дитя.
 Погода тоді була не дуже сприятлива для пошуків, можливо навіть не хотіла(погода) щоб Ростона шукали.
Що я можу сказати точно це те, що до хлопця не байдуще ставилася доля. В поганому сенсі.