Ніч. На дворі завірюха, вітер не перестає хитати дерева та ламати їх. Саме в таку погоду Місіс і Містер Тенкінс вирушили на пошуки свого сина, навіть не взявши їз собою нічого в дорогу окрім теплого одягу та двох шматочків хліба. Одягнені вони були в теплі чорноваті чобоття, залатані кожухи та хутрові шапки.
Мати Ростона була в страшеній паніці:
- Де мій синочок? Де? куди він міг зникнути? - плачучи промовляла вона.
- Не хвилюйся, знайдемо ми його, знайдемо. - заспокоював він її, хоча і сам був наляканий.
Вирушили вони до вчителя Ростона з надією можливо він знає де їх дитя. Підійшовши до його будинку вони постукали у двері. Їм відчинив чоловік років 50, з лисиною на голові, карими очима, довгуватим носом, та з не простим поглядом ніби він щось приховував, та ще в нього на шиї було татуюваня, яке саме я не розгледів, але воно було схоже до того яке було у Гнома та Гордона.
- Доброї ночі! Вибачте що турбуємо містере Грендель, в нас сталася біда, наш синочок Ростон зник. Можливо ви знаєте куди він міг піти?- запитав Нерон Тенкінс(батько Ростона).
Грендель одразу збентежився ніби він знав де хлопець, але не хотів казати, це було видно в його очах, але Тенкінси цього не помітили.
- Доброї ночі! Ростон дуже замкнутий хлопчик і він зі мною не вів діалогу. Але я за ним помічав що він завжди коли виходить зі школи дивиться в бік Західного Лісу, можливо він туди попрямував. - брешучи відповідав вчитель.
- Дякую Містере. Ви нам дуже допомогли.
- Та нема за що!- зі злісною посмішкою та тручи долонями одна одну сказав їм.
Батьки попрямували до того лісу. За легендою в ньму відбувалися страшні речі, хто заходив в той ліс більше не повертався. Але їх це не бентежило адже вони шукали свого сина.
Підійшовши до нього вони зупинилися.
- Мені страшно Нерон! - сказала Марія.
- Не бійся я з тобою!
Після не довгої зупинки вони вирушили в цей ліс. Звідти доносилися моторошні звуки "Рятуйтесь". Але вони не дивлячись ні на що продовжували свій шлях. І тут зненацька з'являється велетень-перевертень, демон мороку на ім'я Грендель.
- Ну що ж ви тепер у моїй владі! Ох як давно я цьго не робив, уже понад 30 років ніхто не заходив до цьго лісу, але я змусив вас сюди прийти і тепер я нарешті поласую вами. Даю можливість сказати останнє слово.
- Я люблю тебе Нерон!
- А я тебе Марія!
Після цих слів їх не стало...
Мати Ростона була в страшеній паніці:
- Де мій синочок? Де? куди він міг зникнути? - плачучи промовляла вона.
- Не хвилюйся, знайдемо ми його, знайдемо. - заспокоював він її, хоча і сам був наляканий.
Вирушили вони до вчителя Ростона з надією можливо він знає де їх дитя. Підійшовши до його будинку вони постукали у двері. Їм відчинив чоловік років 50, з лисиною на голові, карими очима, довгуватим носом, та з не простим поглядом ніби він щось приховував, та ще в нього на шиї було татуюваня, яке саме я не розгледів, але воно було схоже до того яке було у Гнома та Гордона.
- Доброї ночі! Вибачте що турбуємо містере Грендель, в нас сталася біда, наш синочок Ростон зник. Можливо ви знаєте куди він міг піти?- запитав Нерон Тенкінс(батько Ростона).
Грендель одразу збентежився ніби він знав де хлопець, але не хотів казати, це було видно в його очах, але Тенкінси цього не помітили.
- Доброї ночі! Ростон дуже замкнутий хлопчик і він зі мною не вів діалогу. Але я за ним помічав що він завжди коли виходить зі школи дивиться в бік Західного Лісу, можливо він туди попрямував. - брешучи відповідав вчитель.
- Дякую Містере. Ви нам дуже допомогли.
- Та нема за що!- зі злісною посмішкою та тручи долонями одна одну сказав їм.
Батьки попрямували до того лісу. За легендою в ньму відбувалися страшні речі, хто заходив в той ліс більше не повертався. Але їх це не бентежило адже вони шукали свого сина.
Підійшовши до нього вони зупинилися.
- Мені страшно Нерон! - сказала Марія.
- Не бійся я з тобою!
Після не довгої зупинки вони вирушили в цей ліс. Звідти доносилися моторошні звуки "Рятуйтесь". Але вони не дивлячись ні на що продовжували свій шлях. І тут зненацька з'являється велетень-перевертень, демон мороку на ім'я Грендель.
- Ну що ж ви тепер у моїй владі! Ох як давно я цьго не робив, уже понад 30 років ніхто не заходив до цьго лісу, але я змусив вас сюди прийти і тепер я нарешті поласую вами. Даю можливість сказати останнє слово.
- Я люблю тебе Нерон!
- А я тебе Марія!
Після цих слів їх не стало...
Комментариев нет:
Отправить комментарий