Настав ранок. Гном прокинувся першим. Він був невеличкого зросту, десь метр і десять сантиметрів, з блакитними очима, зморщиним обличам адже йому вже 652 роки, довгуватим сідим волоссям, одягнений він був у зелені штаники (нижній одяг у гномів), жовтуватого кольору ломанці (верхній одяг у гномів) і мав коричневу довгу бороду.
І поки хлопці спали він увійшов до таємної кімнати, дістав скло овальної форми поставив його на стіл, запалив навкруг нього свічки і почав промовляти закляття:
- Арос! Дарос! Деспемо Апілярус! Хазяїне покажись мені!
І тут перед ним з'явився дим і сказав:
- Хто посмів мене потривожити?!
- Це я Гном Карон Завзятий, король усіх гномів! Звертаюсь до вас Хазяїне!
- Навіщо ти порушив мій спокій?
- Пане! Хлопчисько зараз у нас! Гордон привів його до мене!
- Молодець ельф, він справився зі своєю роботою. А тепер твоя черга! - сказав голос із диму.
- Хазяїне чому саме цей хлопчисько?
- Ти посмів мені питання задавати? Але я сьогодні в гуморі, тому відповім. У ньому живе дух Голдохів. І тому тільки він єдиний із людей може мати спілкування з нами. Хоча це великий ризик, якщо він почне прислухатися до нього.
- Так я розумію. Але як нам знайти Заклятий Ключ?
- І знову питання. Я знаю тільки один спосіб його знайти!
- Який Пане?
- Потрібно знайти Олівер.
- Це дуже ризиковано. Адже він служить Голдохам. І у Ростона після зустрічі з ним може заговорити дух. І ще одне, з якої причини Гандальву нам допомагати?
- Так я знаю що це небезпечно. Але іншого виходу у нас немає. А чи допоможе він вам нехвилюйся. Він мені повинен!
- Добре Хазяїне. Зробимо все як ви сказали! О Слався Хельхейм!
Після цієї розмови Торин повернувся до пещери. Хлопці вже прокинулися та запитали у гнома де він був:
- Гноме куди ти дівся? - запитав Гордон.
- Ми повинні знайти Гандальва! - спокійно відповів той.
- ЩО? Чому? Навіщо? - налякано спитав ельф.
- Так я розумію це ризик, але так повелів наш господар. Тому що тільки цей чаклун знає де нам знайти ключ.
- Ну якщо це повеління нашого пана то добре. А що тоді з Ростоном робити?- ще раз запитав Гордон.
- А що зі мною не так? - сказав Ростон
- Пам'ятаєш ми з тобою говорили що в тобі живе дух Голдохів? Так ось це наші вороги, але іноді раз на 1000 років у світі родиться диття яке має цей дух. І Слава Хельхейму ми знайшли тебе раніше, а то Голдохи тебе хотіли б вбити, тому що ти здатен відкрити нам ворота у людський світ.
- Ооо воно як... Я вам вдячний - відповів Ростон.
- Ну що поговорили? А тепер не гаймо часу та мерщій у дорогу. - крикнув Торин.
Вони всі зібралися та відправилися в похід. Йшли вони Східним Лісом. Навкруги було світло, промінчики сонця освітлювали стежинки, рідко коли дув легенький вітерець.
Ось наші герої дійшли до невеличкого поселення. Гордон задав питання Гному:
- Що це за будиночки тут стоять?
- Це поселення моїх Гномів!
- Твоїх? - здивовано запитав Ростон.
- Так моїх адже я Король Гномів!
І тут зненацька почали збігатися товпи гномів і викрикувати: "Король Повернувся". Вони провели їх до замку Карона Завзятого. Фортеця та була не велкою на погляд адже як не як, не для людей будувалася, а для маленьких чоловічків. Збудована вона була з чорнуватого граніту та глиняної цегли. Мала чотири башти на яких чергували лучники та стояла катапульта, з'єднані вони були напівкруглими тришаровими стінами, фасадний шар був із цегли, внутрішній кремневий і останій з граніту. В загальному споруда була міцною навіть дуже міцною, адже кремінь був дуже міцним матеріалом.
Пройшовши до королівської зали Карон наказав своїм слугам приготувати бенкет. Ростону стало цікаво чому Король жив у печері та рідко з неї виходив.
- Гноме, чи Ваше Високосте! Чому ти весь цей час жив у печері коли в тебе є таке королівство?
- У всьому винні Голдохи! Вони напали на моє місто та посадили мене до темниці, але я зміг утекти, і сховався у лісі. І на протязі 100 років Голдохи були при владі, до поки я не покликав на допомогу Гренделя, він і прогнав нахабних Голдохів з мого королівства. Ось через тиждень після того я і вирішив повернутися, і вас взяти із собою. - розповів Завзятий.
Після трьох днів бенкетування Король зайнявся пошуками Гандальва. Він наказав свому найвідданішому слузі Фрерину знайти леприкона на їм'я Фейрі Нортон. Тому що саме він мав магічні здібності ясновидця.
Фрерин взявши із собою невеличку охорону з двух гномів вирушив на його пошуки. Він був не простим прислужником короля, а його првою рукою, адже це молодший брат Карона, і принц Аклистона.
Знайти лепрекона було не дуже важко, можна навіть сказати, що і шукати не потрібно було, бо королівство леприконів було васалом Нормена, і на повну залежало від них. Увійшовши до містечка принц запитав у прохожих де знаходиться будинок Фейрі Нортона. Дізнавшись він вирушив до нього. Зайшовши до будинку він привітався:
- Слава Хельхейму!
- Що тобі потрібно нахабний гноме. - роздратовано відповів ясновидець.
Потрібно додати, хоч і лепрекони залежали від гномів, зате вони їх страшено, люто ненавиділи. Адже так історично склалося, що Королівство Свадія (леприконів) все життя від початку існування служило і належало народу Голдохів, і вони мали свободу. Хмарні (друга назва народу Голдохів) ставилися до леприконів, як до собі рівних і поважали їх. Але після нападу Гренделя з гномами на Голдохів він не тільки прогнав їх з королівства, а й присвоїв собіх клаптик їх території. І після цієї війни аклистонці (гноми) ставилися до свадійців як до рабів.
- Не смій так розмовляти зі своїм володарем! Я до тебе по ділу прийшов! Мені король дав наказ знайти тебе та дізнатися від тебе де зараз знаходиться Олівер!
- Король уже повернувся? Та навіщо йому це потрібно?
- Не твого розуму діло! Наказано значить виконуй, а інакше смерть тебе чекає.
- Зрозумів. Буде вам Олівер.
Після не довгого чаклування на одинці, лепрекон сказав:
- Я дізнався що він повертається із Асгарду до Князівства Родоків(гобіти).
- Це як раз не подалік, дня три звідси. Ну щож вдячний тобі! Але молись щоб це була правда.- сказав Фрерин.
Повернувшись до замку принц розповів Карону як все було та де зараз Олівер.
- Молодець братику.
На наступний день король покликав Ростона та Гордона і сказав їм:
- Ну що ж... Вам пора іти, а я залишусь тут. З вами піде мій брат, він дуже хоробрий та сміливий, з ним я відправлю п'ять воїнів аби оберігали вас.
- Чому ти не підеш? - запитав Ростон
- А країною хто керувати буде? Фрерин також знає де зараз наш чаклун... він вас до нього приведе та допоможе випитати інформацію у ньго.
- Добре. Дяукємо тобі за допомогу. Слава Хельхейму! - сказав Гордон.
- Щасти вам! - відповів Карон.
І вони відправились в дорогу.
І поки хлопці спали він увійшов до таємної кімнати, дістав скло овальної форми поставив його на стіл, запалив навкруг нього свічки і почав промовляти закляття:
- Арос! Дарос! Деспемо Апілярус! Хазяїне покажись мені!
І тут перед ним з'явився дим і сказав:
- Хто посмів мене потривожити?!
- Це я Гном Карон Завзятий, король усіх гномів! Звертаюсь до вас Хазяїне!
- Навіщо ти порушив мій спокій?
- Пане! Хлопчисько зараз у нас! Гордон привів його до мене!
- Молодець ельф, він справився зі своєю роботою. А тепер твоя черга! - сказав голос із диму.
- Хазяїне чому саме цей хлопчисько?
- Ти посмів мені питання задавати? Але я сьогодні в гуморі, тому відповім. У ньому живе дух Голдохів. І тому тільки він єдиний із людей може мати спілкування з нами. Хоча це великий ризик, якщо він почне прислухатися до нього.
- Так я розумію. Але як нам знайти Заклятий Ключ?
- І знову питання. Я знаю тільки один спосіб його знайти!
- Який Пане?
- Потрібно знайти Олівер.
- Це дуже ризиковано. Адже він служить Голдохам. І у Ростона після зустрічі з ним може заговорити дух. І ще одне, з якої причини Гандальву нам допомагати?
- Так я знаю що це небезпечно. Але іншого виходу у нас немає. А чи допоможе він вам нехвилюйся. Він мені повинен!
- Добре Хазяїне. Зробимо все як ви сказали! О Слався Хельхейм!
Після цієї розмови Торин повернувся до пещери. Хлопці вже прокинулися та запитали у гнома де він був:
- Гноме куди ти дівся? - запитав Гордон.
- Ми повинні знайти Гандальва! - спокійно відповів той.
- ЩО? Чому? Навіщо? - налякано спитав ельф.
- Так я розумію це ризик, але так повелів наш господар. Тому що тільки цей чаклун знає де нам знайти ключ.
- Ну якщо це повеління нашого пана то добре. А що тоді з Ростоном робити?- ще раз запитав Гордон.
- А що зі мною не так? - сказав Ростон
- Пам'ятаєш ми з тобою говорили що в тобі живе дух Голдохів? Так ось це наші вороги, але іноді раз на 1000 років у світі родиться диття яке має цей дух. І Слава Хельхейму ми знайшли тебе раніше, а то Голдохи тебе хотіли б вбити, тому що ти здатен відкрити нам ворота у людський світ.
- Ооо воно як... Я вам вдячний - відповів Ростон.
- Ну що поговорили? А тепер не гаймо часу та мерщій у дорогу. - крикнув Торин.
Вони всі зібралися та відправилися в похід. Йшли вони Східним Лісом. Навкруги було світло, промінчики сонця освітлювали стежинки, рідко коли дув легенький вітерець.
Ось наші герої дійшли до невеличкого поселення. Гордон задав питання Гному:
- Що це за будиночки тут стоять?
- Це поселення моїх Гномів!
- Твоїх? - здивовано запитав Ростон.
- Так моїх адже я Король Гномів!
І тут зненацька почали збігатися товпи гномів і викрикувати: "Король Повернувся". Вони провели їх до замку Карона Завзятого. Фортеця та була не велкою на погляд адже як не як, не для людей будувалася, а для маленьких чоловічків. Збудована вона була з чорнуватого граніту та глиняної цегли. Мала чотири башти на яких чергували лучники та стояла катапульта, з'єднані вони були напівкруглими тришаровими стінами, фасадний шар був із цегли, внутрішній кремневий і останій з граніту. В загальному споруда була міцною навіть дуже міцною, адже кремінь був дуже міцним матеріалом.
Пройшовши до королівської зали Карон наказав своїм слугам приготувати бенкет. Ростону стало цікаво чому Король жив у печері та рідко з неї виходив.
- Гноме, чи Ваше Високосте! Чому ти весь цей час жив у печері коли в тебе є таке королівство?
- У всьому винні Голдохи! Вони напали на моє місто та посадили мене до темниці, але я зміг утекти, і сховався у лісі. І на протязі 100 років Голдохи були при владі, до поки я не покликав на допомогу Гренделя, він і прогнав нахабних Голдохів з мого королівства. Ось через тиждень після того я і вирішив повернутися, і вас взяти із собою. - розповів Завзятий.
Після трьох днів бенкетування Король зайнявся пошуками Гандальва. Він наказав свому найвідданішому слузі Фрерину знайти леприкона на їм'я Фейрі Нортон. Тому що саме він мав магічні здібності ясновидця.
Фрерин взявши із собою невеличку охорону з двух гномів вирушив на його пошуки. Він був не простим прислужником короля, а його првою рукою, адже це молодший брат Карона, і принц Аклистона.
Знайти лепрекона було не дуже важко, можна навіть сказати, що і шукати не потрібно було, бо королівство леприконів було васалом Нормена, і на повну залежало від них. Увійшовши до містечка принц запитав у прохожих де знаходиться будинок Фейрі Нортона. Дізнавшись він вирушив до нього. Зайшовши до будинку він привітався:
- Слава Хельхейму!
- Що тобі потрібно нахабний гноме. - роздратовано відповів ясновидець.
Потрібно додати, хоч і лепрекони залежали від гномів, зате вони їх страшено, люто ненавиділи. Адже так історично склалося, що Королівство Свадія (леприконів) все життя від початку існування служило і належало народу Голдохів, і вони мали свободу. Хмарні (друга назва народу Голдохів) ставилися до леприконів, як до собі рівних і поважали їх. Але після нападу Гренделя з гномами на Голдохів він не тільки прогнав їх з королівства, а й присвоїв собіх клаптик їх території. І після цієї війни аклистонці (гноми) ставилися до свадійців як до рабів.
- Не смій так розмовляти зі своїм володарем! Я до тебе по ділу прийшов! Мені король дав наказ знайти тебе та дізнатися від тебе де зараз знаходиться Олівер!
- Король уже повернувся? Та навіщо йому це потрібно?
- Не твого розуму діло! Наказано значить виконуй, а інакше смерть тебе чекає.
- Зрозумів. Буде вам Олівер.
Після не довгого чаклування на одинці, лепрекон сказав:
- Я дізнався що він повертається із Асгарду до Князівства Родоків(гобіти).
- Це як раз не подалік, дня три звідси. Ну щож вдячний тобі! Але молись щоб це була правда.- сказав Фрерин.
Повернувшись до замку принц розповів Карону як все було та де зараз Олівер.
- Молодець братику.
На наступний день король покликав Ростона та Гордона і сказав їм:
- Ну що ж... Вам пора іти, а я залишусь тут. З вами піде мій брат, він дуже хоробрий та сміливий, з ним я відправлю п'ять воїнів аби оберігали вас.
- Чому ти не підеш? - запитав Ростон
- А країною хто керувати буде? Фрерин також знає де зараз наш чаклун... він вас до нього приведе та допоможе випитати інформацію у ньго.
- Добре. Дяукємо тобі за допомогу. Слава Хельхейму! - сказав Гордон.
- Щасти вам! - відповів Карон.
І вони відправились в дорогу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий