Чому, не може бути так, як хочу того я?

От буває в житті так, -
Що відчуваєш у душі бардак.
І все уже не так.
Як хотілось
Як мріялось.
Уже ти розумієш, що ти не у вісні.
Ну ось, чому буває так.
Невже, не може здійснитись мрія.
Лише надії сумнозвісні.
І найкращі сподівання -
Тануть ніби сніг.
Уже нездійсненні бажання.

Чому буває так?
Навіщо? Скажеш мені друже?!
Вибач! Не хтів, кричать на тебе дуже.

І знову розумієш,
Що наче все на своїх місцях.
Це тільки ти в душі хворієш.
І відчуваєш незвичайний страх.
Страх - почути, не те, що снилось,
Страх - побачити, не те, що мріяв,
Страх - відчути те, що не бажав,
Бо тільки ти, ось так вважав.

Але ти забув про того,
Хто живе поряд з тобою.
Ти не врахував,
Що думають вони так як і ти,
Але кожен має своєю доргою ідти.

І знову скажу я:
Чому не так як хочу того я?
Хіба я так багато прошу?
Чому мрії мої не здійсненні?
Чому мені говорять НІ?
Чому не роблять на зустріч кроки?
Ах так...я їм не потрібен, поки.
Поки, не траплять у халепу.
І скажуть:
А ну сюди ходи.

Та, як не зрозуміть тобі,
Що ти не пуп землі.
Ти тут нікому не потрібен.
Так, як ти, ніхто не буде жить.
Бо життя, воно як мить.
Повернутися не вспієш, а його уже нема.

Ні! Не буду слухать я тебе!
А то від слів твоїх на душі зима.
Єдине в чому я погоджусь,
Що я нікому не потрібен.
Я ж не Супермен.
Я просто хочу,
З вуст дівчини почути:
Так!
Ох як хочу це відчути.
Коли не тільки робиш ти добро комусь,
А коли тобі його вчиняють.
Хоча би двері відчиняють,
Перед тобою.

Чому, не може бути так, як хочу того я?